Автор: Левченко Тетяна Петрівна, вчитель початкових класів ЗНЗ І-ІІІ ступенів №10 Олександрійської міської ради

Назва творчого доробку:  Посібник "Кошик казок про природу, з лісу, саду та городу"

Актуальність та практичне значення.

Даний збірник моральних, пізнавальних та еко-казок про природу базується на авторському матеріалі, викладеному в цікавій формі для дітей, ілюстрований. Він може слугувати для вчителів, батьків, студентів. Дає можливість розширити програмовий матеріал уроків та позакласних занять із природознавства з учнями 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів. 

У посібнику піднімаються сучасні проблеми екології та вказані можливі шляхи їх вирішення. Кожна із казок несе в собі моральні повчання, які базуються на творчій спадщині В.О. Сухомлинського. 

Даний посібник містить наступні розділи: 

1. Вступ.

2. Еко-казка «А дуб не вмер».

3. Еко-казка «Дванадцять бід матінки-природи».

4. Моральні казки та нариси. Нарис «Муха».

5. Казка «Ніколи не хвались».

6. Казка «Покинута Мурка».

7. Віршовані пізнавальні казки про лікарські рослини. Казка «Шипшина».

8. Казка про цибулю.

9. Казка про калину.

10. Оповідка дідуся про картоплю.

11. Казка  про часник.

12. Оповідки дідуся Гарбузенка(пізнавальні казки про городні рослини).

13. Бабусина вередулька .

14. Перша оповідка дідуся Гарбузенка. Гарбуз.

15. Друга оповідка дідуся Гарбузенка. Капуста.

16. Третя оповідка дідуся Гарбузенка. Огірок.

17. Четверта оповідка дідуся Гарбузенка.Горох.

18. П’ята оповідка дідуся Гарбузенка. Помідор.

19. Шоста оповідка дідуся Гарбузенка. Баклажан.

20. Сьома оповідка дідуся Гарбузенка. Диня.

21. Восьма оповідка дідуся Гарбузенка. Буряк.

22. Дев’ята  оповідка дідуся Гарбузенка. Кукурудза.

23. Десята оповідка дідуся Гарбузенка. Морква.

24. Прощання з Гарбузенком.

 Вашій увазі пропонуються уривки з посібника

        

 Еко-казки - це унікальний метод виховання. Вам не доведеться змушувати дитину розкаятися в скоєному вчинку, впливати на її психіку, вдаватися до різних методів навіювання. Всі ті знання, що отримає дитина під час прочитання еко-казок, будуть сприйматися як природні та зрозумілі.  Екологічні казки призначені для дітей  молодшого шкільного віку. Мета даних казок - навчити дбайливо ставитися до природних ресурсів.

              Еко-казка «Дванадцять бід матінки-природи» 

   Березень

    Місяць Березень схвильовано чекав своєї черги. А коли прийшов час звітуватися перед батьком, він швидко почав говорити.

- Я, Березень, весну починаю, сніг розтоплюю, тепло на землю приношу. Роблю перші проталинки снігу на галявинах, пробуджую дерева  від сну, шлю телеграми в теплі краї птахам, щоб поверталися додому.

    А найбільше люблю я берези, тоненькі, як дівчата. Люблю розчісувати їхні довгі коси, а вони, ще такі сонні від зими, відкривають оченята й посміхаються до мене та до сонечка. І такі раді пробудженню, що починають швидко гнати свій сік у стовбурах. А люди починають їм груди пробивати. Сік збирати, та не кухликами, а цілими відрами! І, ой леле, стоять мої красуні змарнілі, бліді й сонцю не раді та й нерідко засихають, бо весь сік ненаситні люди зберуть. Біда, батьку, біда моїм берізкам! Врятуй їх!

          Щасливий кінець

       Після розповіді синів довго сидів мовчки Батько-роковик. Все думав, як же допомогти Матінці-природі  та людям. А потім сказав:

-  Колись давно мій прадід наділив мене однією могутньою силою, яку я можу використати лише в крайньому випадку, коли загрожує небезпека всій землі. Зараз якраз я можу використати свій дар, здійснити  одночасно бажання всіх дорогих мені людей.

   Він підвівся, помолився. Тричі крутнувся, тричі притопнув, тричі прихлопнув, щось пошепки сказав – і   диво!

    Всі годівнички птахів заповнилися зерном,  діти розвішували нові годівниці   в парках, садах і лісах.   Дорослі гуртом повирубували ополонки, щоб риба дихала під водою. І враз щасливі карасики й окунці почали жадібно хапати повітря. А косулі, дикі кози, зайці  дружно захрумкотіли кормами із годівниць. Засохлі берізки враз ожили, затріпотіли листям, і кожному перехожому давали кухлик смачного березового соку. А всі первоцвіти, які були зірвані, опинилися  висадженими у дворах, і люди милувалися ними і більше не рвали. Василько, Юрчик і Сніжанка більше не чіпали й не руйнували пташиних гнізд самі та й  іншим не дозволяли. Дорослі разом із дітьми обгородили всі мурашники в лісі й поставили таблички з написами: «Не руйнуйте мурашників!». Фермери більше не використовували пестициди й овочі стали корисними, а річки чистими. Більше ніколи не було кислотних дощів, і вся городина щасливо росла на городах , полях. А земля більше не плакала, бо була чистою й доглянутою, їй тепер легко дихалося , добре жилося. І листочки більше не червоніли від сорому за дії людей…

    Сімейна нарада закінчилася,  задоволені сини розходилися по домівках, Батько-роковик спілкувався з щасливою Матінкою-природою…

…. Все гарно, як у казці! А чи не хотіли б ми з вами жити у цій казці? Чом би й ні? А для цього треба зовсім небагато – жити по совісті, любити й берегти природу!

                  

 Казка про цибулю

Я почула новину,

Та поки що не збагну,

Що король – якийсь часник,

Та до слави дуже звик.

Ну, а я ж, цибуля, як?

Я – нікчема? Як же так?

Чи мене ніхто не знає?

У господі чи не має?

Що часник? Коли там в страву?!

Можна сказать - на забаву.

А я смажена й варена,

І печена, і зелена.

В страви силенні входжу я,

Смак – заслуга то моя!

А як я підрум’янію-

Чого  тільки не вмію:

Запах мій на всю округу

Чути ворогу і другу.

Ну, а смак, а смак який?

Він предивний,чарівний!

Головне -  кожній родині

Я потрібна день при днині.

Без мене, як без води,

Ні туди і не сюди.

Думаєте,я хвалюся?

Та думок цих не боюся,

Бо живу без горя й бід

Із шість тисяч уже літ.

Коли ще була мала,

То я в Азії жила.

Потім давні єгиптяни

Їли мене до безтями,

А римляни й греки як?

Та любив мене усяк.

В Римі – краще воювали,

Якщо мене споживали.

У Єгипті – прославляли

І пошану віддавали.

А на древній, на Русі

Точно,знали мене всі.

Чи у їжу, чи на ліки –

Заморочка невелика:

Взимку у віночку я

(зна про це уся сім’я),

А улітку – то на грядку,

Й буде в вас усе в порядку.

Щоб було повітря чисте,

Розвісь в домі, як намисто.

Якщо рану заживити,

Тут потрібно мене вжити.

Грип мене боїться як!

Ох, бідак же він, бідак!

А глистів тих, не дай, Боже,

Теж цибуля переможе.

Я і зуби збережу,

Я і серцю докажу,

Що цибулька тут мастак,

Вилікує і ще й як!

Як фурункул, ви ідіть,

На вогні спечіть,

Потім печену до нього –

Так і йди, дружок, із Богом.

І з піском я теж борюся,

Камінь в нирках – не боюся!

В медицині я – професор!

Багатьох хвороб – агресор.

Бо у складі моїм є

Вітаміни С і Е,

 -

Всі здорові – хто поїсть.

Калій, фосфор і залізо –

Споживай їх, скільки влізе!

Є кислоти й гострий смак.

Ох, і корисна ж я як!

А ви кажете, хвалюсь!

Звинувачень – не боюсь.

Хто зі мною давно дружить,

Живе довго і не тужить.

   Оповідки дідуся Гарбузенка(пізнавальні казки про городні рослини)

Перша оповідка дідуся Гарбузенка. Гарбуз

- От ти, Віко, викинула начинку з пиріжка, та не знала, яку знаменитість ти зневажила, - почав розповідь Гарбуз.

 - Ми, гарбузи, - однорічні трав'янисті рослини із сімейства гарбузових. І хоча  в Україні живемо дуже давно , всі думають, що ми тутешні, та насправді нашою батьківщиною є Мексика. В Америці  гарбузи обробляли за 3000 років до нашої  ери.  Вирощували нас і древні єгиптяни, вважаючи великим делікатесом. У Древньому Римі  робили з нас винні бочки. Для цього  вирощували гарбузи в спеціальних дерев'яних пристосуваннях, надаючи майбутнім бочкам  незвичайної форми. У Древньому Китаї з нас виготовляли святкові чаші, які можна було побачити навіть на столі  імператора. До Європи нас привезли лише на початку XVI ст.

    Важко сказати, чому так сталося, але на  нашому континенті гарбузи, як  і картоплю, освоювали настільки повільно, що тільки через триста років нас визнали цінною овочевою культурою. На Україні гарбузи  здавна   брали участь у різних  ритуалах. Під час релігійних свят видовбували з нас насіння і з запаленою усередині свічкою носили по селах. Із давніх пір існує й інший звичай: невдалому нареченому  в будинку дівчини, яка не відповіла на його сватання згодою вийти заміж, давали гарбуза. Маленькі гарбузики  на Україні вирощували  з декоративними  цілями: ставили на підвіконня на зиму для прикраси.

    Не дивлячись на свою «історичну молодість», гарбузи  отримали велику популярність  як  харчова та лікарська рослина у народів, що населяють нашу країну.

    - Хімічний склад гарбуза багатий і різноманітний. Наше  насіння  жирне, містить у собі до 55%  ефірної олії. М'якоть гарбуза багата на пектин, а оранжеві  родичі  містять каротину більше, ніж морква.  Багато в нас  цукру, є клітковина, фітин, багатий набір вітамінів: С, В₁ В₂, РР, Е. А скільки мінералів: калій, кальцій, магній, мідь, залізо, фосфор, кобальт, білки і ферменти ... Справжня аптека в мініатюрі!

     Віка захоплено  слухала Гарбузенка й боялася навіть поворухнутися. А той поважно продовжував хвалити свій рід.

 - Ми - не тільки корисні для їжі, нами не можуть нахвалитися й лікарі. Гарбузи завжди стають у пригоді тому, у кого серцево-судинні захворювання, порушення обміну речовин, особливо при ожирінні,  при захворюваннях  печінки і нирок гарбузова дієта дає  прекрасний ефект. Здавна вважається, що склянка гарбузового соку, випита на ніч, заспокоює  нервову систему - і  тоді спокійного вам  сну! Багато лікарів рекомендують всіляко використовувати «гарбузовий сезон» для оздоровлення.

- За звичай із гарбуза готують каші – пшоняні та рисові. А ще можна готувати найширший асортимент страв:  і в сирому, і смаженому, і печеному вигляді: салати, супи, пюре, млинці, плов. Хороша  кулінарка знає, які смачні ці страви. З солодких сортів гарбуза можна приготувати пудинг, суфле, крем для домашніх тістечок.

- Ну що, вередулько, втомив я тебе розповідями? – звернувся дідусь Гарбузенко до Віки.

- Та ні, дідусю, так цікаво!  Спасибі, я й не знала,який гарбуз корисний. Піду попрошу в бабусі ще пиріжечка і обов’язково тебе полюблю, Гарбузику! – дівчинка погладила  великого гарбуза, засміялася щасливо і прошепотіла. –От здивується моя бабуся! Нехай це буде наш секрет, дідусю Гарбузенку!

  Віка побігла по стежинці до бабусі. А Гарбуз задоволено посміхнувся у свої довгі вуса…

  Ввечері, коли  сонечко лягло спати, а натомлена Вікуся вже була в ліжечку, почула, як бабуся дивувалася до дідуся:

- Не знаю, що сталося сьогодні, та Вікуся з’їла всі пиріжечки з гарбузом. Диво та й годі!

  А усміхнене дівча вже солодко сопіло в ліжечку.

Для придбання посібника "Кошик казок про природу, з лісу, саду та городу" звертатися за електронною адресою: levchenkot.72.gmail.com